Загальна характеристика мови С

Базові типи даних. Введення-виведення. Елементарні операції

Алфавіт С містить строкові і прописні букви латинського алфавіту і цифри від 0 до 9. Символ підкреслене є буквою. Також С містить набір інших спеціальних символів – []/{}.

Алфавіт С використовується для побудови слів, які називають лексемами. Є 5 лексем:

· Ідентифікатори;

· Ключові слова;

· Знаки або символи операцій;

· Літерами;

· Розділювачі.

Першим символом ідентифікатора може бути тільки буква; наступним – букви, цифри, довжина ідентифікатора до 31 символу.

Базові типи даних поділяються на 2 групи: цілочисельні і з плаваючою комою.

До цілочисельних відносять: char, short, int, long, які відрізняються по кількості пам‘яті, яка відводиться для розміщення даних. Імена цілочисельних типів можуть використовуватись з парою модифікаторів типу: signed i unsigned, тобто зі знаком і без знаку відповідно. Ці модифікатори змінюють формат подання даних, але не впливають на розгляд тих областей пам‘яті, які виділяються.

До типів з плаваючою комою відносять:

· Float – число з плаваючою комою;

· Double – число з плаваючою комою подвійної точності

· Long float – довге число з плаваючою комою.

Функції стандартного введення-виведення описані у файлі stdio.h.

Printf() – форматне виведення на екран:

іnt printf (char*format, <список виведення >)

Перший параметр є символьним рядком, який задає специфікації формату. Решта параметрів – перелік змінних та виразів, яких виводяться.

Коли специфікація формату має вигляд (параметри у квадратних дужках необов‘язкові):

%[flags] [width] [.prec] [F|N|h|l] type

де type – тип специфікації:

%d або %i – ціле десяткове число з знаком;

%u – ціле десяткове число без знаку;

%x – ціле 16-кове число без знаку;

%f – число з десятковою точкою;

%e – число у е-формі;

%g – число із десятковою точкою або у е-формі;

%c- один символ;

%s — рядок символів.

[flags] – ознака вирівнювання:

«+» або пусто – вирівнювання по правому краю, «-» — вирівнювання по лівому краю.

[width] – ціле число – загальна ширина поля. Якщо це число починається з цифри , виведення доповнюється ліворуч нулями до заданої ширини.

[.prec] – це поле, в якому обов‘язково є наявність, яка відділяє ширину поля від величини, яка задає точність. Це певні модифікатори довжини.

Skanf() – форматне введення з клавіатури:

іnt scanf (char*format, <список введення >);

Перший параметр є символьним рядком, який задає специфікації формату (те саме що і функція рrintf() ). Решта параметрів – перелік адрес змінних, окрім тих, що вводяться за специфікою типу %s, повинен стояти символ &.

Putchar () – виведення одного символу на екран:

int putchar (int cn)

Параметр функції – код символу, що виводиться. При успішному використанні функція повертає той самий код, при неуспішному – EOF.

Getchar () – введення одного символу з клавіатури.

Puts () – виведення рядка символів на екран:

int puts (char*string).

Параметр функції – покажчик на початок того рядку, з якого виводиться дані. Функція повертає кількість виведених символів.

Елементарні операції:

«*» — множення;

«/» — ділення;

«%» — остача від ділення;

«+»- додавання;

«-» — віднімання;

«<=»- менше або дорівнює;

«>=» — більше або дорівнює;

«= =» — логічна рівність;

«! =» — не дорівнює;

«&&» — логічне І;

«//» — логічне АБО;

«&» — порозрядне І;

«/» — порозрядне АБО;

«^» — порозрядне додавання за mod 2;

«<<» — зсув вліво;

«>>» — зсув вправо;

«=» — присвоювання;

«+ =», «/ =», «%=», «- =», «<< =», «>> =», «&=» — перелічені вище операції з присвоюванням;

«~» — інверсія (доповнення);

«>» — більше;

«<» — менше.